Сьогодні, на мою думку, образ Роксолани є дуже актуальним для нашого суспільства. Мабуть, серед моїх співвітчизників не знайдеться жодного, хто б залишився байдужим до цього образу, бо в ньому сконцентровані всі найкращі риси людини, що, опинившись у важких умовах, бажає відстояти свою гідність. Для кожної сучасної жінки Роксолана, крім того, стала ще й символом боротьби за власну особистість, неповторність, за право називатися дочкою своєї землі.

Мені навіть важко словами передати захоплення й пошану, що їх викликав у моїй душі образ героїні Загребельного. Я водночас відчула вдячність і за те, що вона уславила в історії ім'я української жінки, і за те, що своїм прикладом вчить найвищим якостям людської особистості, і за те, що примушує замислитися над власним характером. Знаю, що назавжди залишиться Роксолана поруч зі мною і я буду разом із нею долати свої життєві випробування, перемагаючи їх на шляху до щастя.

Бо не вірити їй - не можна: "...Я з вами ітиму, я вірна і сильна. Я вам поможу у печалі і скруті. Що знала я, діти, про ваші шляхи? Та серце говорить (а серце правдиве), що доля судилась вам, діти, предивна, і буде щасливим великий похід. Я з вами - крізь терни до зір золотих - ітиму повік, бо не зможу не йти. Дійдемо - так серце мені промовляє. А серце все знає".