Поезія й живопис у творчості Т. Г. Шевченка нерозривно пов'язані. У живописі він був поетом, у поезії — живописцем. Малювання і поезія стали для Шевченка життєвою потребою, вираженням його творчої індивідуальності. До нас дійшло 240 поетичних творів великого Кобзаря і 1200 мистецьких робіт художника. Видатний митець пробував себе у різноманітній техніці, навіть у скульптурі, а за успіхи у гравюрі йому було присвоєно звання академіка.

Звертаючись до психологічно напружених творів поета, можна стверджувати, що це були й прояви художника, бо сцени поем і віршів Шевченка такі живописні, що їх легко уявити і перенести на папір.

Т. Г. Шевченко — неперевершений майстер пейзажу. Чарівна природа і на малюнках, і в ліричних творах є контрастом до важких соціальних умов життя народу. У листі до О. Бодянського від 6-7 травня 1844 р. Шевченко писав: «.. .Я хочу рисовать нашу Україну... Я її нарисую втрьох книгах, в першій будуть види, чи то по красі своїй, чи по історії прикметні, в другій теперішній людський бит, а в третій історію. В год буде виходити 10-ть картин».

Однією з перлин національної графіки є альбом офортів Т. Шевченка «Живописна Україна». Художник мріяв створити три таких альбоми, але за браком коштів вийшов лише один, в який увійшло шість робіт: «У Києві», «Видубецький монастир», «Суднярада», «Свати», «Кавказ», «Дари в Чигрині 1649 р.».

Шевченко створив також і галерею портретів, серед яких є серія автопортретів. Розглядаючи їх, можна ще раз побачити і відчути багатогранність таланту великого сина України.