Тяжко-важко в світі жити Сироті без роду, Нема куди прихилиться — Хоч з гори та в воду. Утопився б молоденький, Щоб не нудить світом, Утопився б — тяжко жити, А нема де дітись. В того доля ходить полем, Колоски збирає, А моя десь, ледащиця, За морем блукає. Добре тому багатому, Його люди знають, А зо мною зострінуться — Мов недобачають. Багатого губатого Дівчина шанує, Надо мною, сиротою, Сміється, кепкує. Чи я ж тобі не вродливий, Чи не в тебе вдався, Чи не люблю тебе щиро, Чи з тебе сміявся? Люби ж собі, моє серце, Люби, кого знаєш, Та не смійся надо мною, Як коли згадаєш. А я піду на край світа, На чужій сторонці /83/ Найду кращу або згину, Як той лист на сонці. Пішов козак, сумуючи, Нікого не кинув. Шукав долі в чужім полі Та там і загинув. Умираючи, дивився, Де сонечко сяє. Тяжко-важко умирати У чужому краю...