Ми не завжди задумиємося, що насправді важливіше - краса зовнішня чи внутрішня. Надто, коли йдеться про людей , що мають фізичні вади. Але це люди, що так само хочуть повноцінно жити, які мають надзвичайно щиру вразливу душу й добре серце. Саме такий хлопчик є героєм оповідання С.Черкасенка "Малий горбань". Павлик народився з жахливим горбом на спині. Через таку ваду в хлопчика було мало друзів. " І яке майбутнє чекає його?"- замислюється дідусь Павлика. І саме в цей час йому спадає на думку, що немає вроди - нема щастя. Але дідусь помиляється. Внутрішня краса - головніша, ніж зовнішня. На мою думку це оповідання є битвою між добром - Павликом і злом - Захарком. І вчить нас любити і пізнавати людей не дуже красивих, але з доброю душею. Наша врода не вічна, а духовна краса на все життя. Лагідне серце, добрі наміри та веселі думки допомагають знайти друзів та допомогти людям. Будьмо щирими, добрими, людяними. І пам"ятаймо, що краса душі робить привабливим навіть непоказне тіло.