Я схильний вважати, що дане твердження скоріше вірне. Чому?
Спробуємо розібратися.
Для більшості людей мати - це та, кого поважають, люблять, цінять. Заради неї готові на все.
Образ мачухи ж, навпаки, - зазвичай недолюблюють, адже вона не рідна. Часто у творах письменників та поетів вона виступає антагоністом.
У повісті Ольги Кобилянської земля - це такий самий персонаж, як і всі інші, лише не живий.
Я рахую, що все залежить від ставлення героїв до землі. Комусь вона, як мати рідна; комусь - мачуха. Наприклад, Михайло любить землю, невпинно обробляє її. Можна сказати, що він її поважає, цінить.
А його молодший брат Сава ставиться до землі, як до чогось, чим треба володіти (для повноцінного, "розгульного" життя). Жодних почуттів до неї він не має.
Отже, Кобилянська, мало того, що зображує землю, як дійову особу, вона робить її матір'ю та мачухою одночасно. Просто для різних персонажів вона різна.