В оповіданні «Сім’я дикої качки» Є. Гуцало порушує морально-етичні проблеми. Герої цього твору Тося та Юрко. Юрко живе в місті, а приїжджає в село до бабусі на канікулах. Тося живе в селі від народження. Вона дуже товариська і довірлива. Дівчинка прагне пізнати більше нового, тому так зачаровано слухає розповіді міського хлопчика, навіть переселяється в уяві в той світ, що постає і розповідей Юрка. Вона довіряє хлопцеві і навіть не відчуває, що іноді той розповідає неправду. Юрко — самовпевнений, брехливий, прагне викликати заздрість, бере все, що йому забажалося. Не хочеться хлопцеві хоч на хвилину за­думатися над наслідками своїх дій. 

Ось біля ставка йому забажалося забрати каченят дикої качки — він задо­вольнив своє бажання. Зупинись і подумай! Для чого тобі маленькі беззахисні створіння? Не зупинився. Горе дітям дикої качки без мами. Тося і хлопці врятували каченят і перестали товаришувати з Юрком. Юрко ж став удавати, що начебто це він не захотів з ними знатися. 

В кінці твору ми починаємо розуміти, що не все ще загублене для Юрка, йо­го серце ще відкрите для добра. Коли настав час від’їжджати, він все ходив до ставка з надією побачити качину сім’ю. На щастя, провина не давала йому спокою. Та підійти до Тосі попрощатися було соромно і боязко. А це хороший знак. Можливо, доброта прокинулась у серці Юрка від довгого сну .