Івоніка Федорчук — буковинський селянин — працелюбний, чесний, дбайливий. Така ж і дружина Івоніки Марійка . Вони, поки стали власниками свого поля, багато витерпіли. Все найкраще, що є в роду Івоніки, успадкував старший син Михайло — батькова надія і гордість. Кохана дівчина Михайла, Анна — ця душевно тонка натура, на долю якої випали болючі переживання. Михайло, як і Анна, ніжний душею, лагідний вдачею. Він у розпачі й близький до самогубства, коли його забирають до війська. Молодший син Сава і Рахіра , на противагу Михайлові й Анні, змальовані темними барвами. Сава не хоче йти шляхом батьків, ревно трудитися на землі. Помітивши, що він байдуже ставиться до господарювання, до покликання хлібороба, батько переймається тривогою. Все ж він плекає надію, що син помудрішає, навернеться до землі.