Жодна людина,котра прочитає оповідання М вінграновського "Гусенятко", не залдишиться байдужою. байдужою до долі гусенятка, до долі його батька, байдужою до природ и в цілому.
В оповіданні "Гусенятко" розповідається про історію народження маленького гусенятка. Воно народилося вже пізньої осені, коли всі птахи збиоалися у вирій. Старші братики й сестрички пташенятка вилупилися ще весною, а воно, чомусь, затрималось. Його мати, переживаючи за долю свого малюка, готова залишитися з ним зимувати. Адже саме воно не виживе. Але батько-гусак переконує її летіти, вирішивши самому залишитися з своїм дитятком.
У читачів кілька разів перехоплює подих від хвилювання за птахів. Хижі ондатри намагаються схопити гусенятко, щоб поласувати ним. А люди полюють на них, стріляючи з рушниці. Мимоволі замислюєшся над жорстокістю людей і милосердям  самих птахів. Вони не залишили своє маля напризволяще, не полетіли в теплі краї, тікаючи від холодів. 
Оповідання "Гусенятко" вчить нас доброти і милосердя. Воно дає нам зрозуміти, що тварини теж мають серце і почуття, і, на відміну від людей, вони не такі жорстокі.