«...Людина прагне її, знаходить і приймає красу без усяких умов, а так тому тільки, що вона краса, і з благоговінням схиляється перед нею, не питаючи, чим вона корисна і що можна на неї купити? І, можливо, у цьому й полягає найбільша таємниця художньої творчості, що образ краси, створений нею, стає одразу кумиром, без усяких умов. А чому він стає кумиром? Тому що потреба краси розвивається найбільше тоді, коли людина в розладі з дійсністю, у негармонії, у боротьбі, тобто, коли найбільше живе, тому що людина найбільше живе саме в той час, коли чого-небудь шукає і досягає: тоді в ній і проявляється найбільш природне бажання всього гармонійного, спокою, а в красі є і гармонія, і спокій.
    На мою думку зовнішній вигляд звичайно має велике значення у житті людини, але ми в поняття краси вносимо не лише обгортку, а саму неперевершану красу - душевну. Людина з чистим серцем і чистою душею завжди є душею компанії, вона завжди підтримає і допоможе в скрутну хвилину.Такі люди в наш час рідкість, але вони є. І ми повинні вдосконалювати себе, щоб бути не лише привабливими, а й красивою душею.