Пафос твору - всі ті високі почуття, натхнення, душевне піднесення, викликані певною подією, явищем, ідеєю. Вони (емоції) продиктовані, по суті, внутрішніми переконаннями і станом самого автора. У пафосі емоційна напруга й думка складають єдине гармонійне ціле і становлять душу художнього твору.
Отож,твір пройнятий трагічний пафосом,плачевним настроєм,бо "чумаченько вмер".
Пафос втілений у 2 останніх стовпчиках:

— Ой подай, чумаче, та подай, голубе, 
Та хоч правую руку! 


— Ой рад би я, моя мила. 
Хоч обидві подати: (2) 
Насипано та сирої землі. 
Що не можу підняти.