«Мені тринадцятий минало». 
На початку твору показане замилування підлітка чудовим навколишнім світом. Ласкаве сонце ніби купало хлопчину в своєму промінні, усміхалися до нього і небо, і сонце. Все було невимовно гарним і рідним.Усвідомлення сирітської долі немовби закриває від пастушка осяяний сонцем світ. Тон вірша передає похмурий настрій поета. Драматизм розповіді про долю покривдженого сироти посилюється введенням протилежних кольорів. Кольористика: «сонце почервоніло», «село погоріло». 
Душа пастушка протестує, не приймає рабської долі. «І хлинули сльози, тяжкі сльози...». — пишет поет. 
Співчуття дівчини, голублення осяяло душу незмірним припливом радості, опромінило надією — і світ став кращим, дорожчим, ближчим, ніж раніше. 
Весь вірш музичний. Музичність посилюється алітерацією — частим повторенням однакових звуків. 

Головну думка поезії — зображення тяжкої долі сироти-кріпака, який змушений з 13 років працювати, щоб заробляти на прожиття, хлопчини, який так відчуває природу, відчуває нерозривний зв'язок з нею. 
Художні засоби. 
1. Порівняння. «Мені так любо, любо стало, неначе в Бога». 
(Це означає — стало надзвичайно радісно, тепло на душі). 
2. Епітети: 
1) «приязно молилось» — щиро вірилось, з великою надією. 
2) «господнє небо і село» — дуже гарне й любе серцю. 
3. Метафори: «Рай палило» — знищило спокій, радість, щастя; 
«село погоріло» — стало похмурим, непривітним для сироти; 
«небо голубеє і те почорніло» — втратило яскраві барви. 
Синонімічна відмінність слів «гріло і пекло»: Гріло — радісно, добре, мило...,пекло — боліло.