Я гадаю, що його життя у такій ситуації перетворилось би на якесь марево.Почуття любові до Уляни врешті переміг би страх за плазунське життя у армії. Корній ніколи не забув би про небезпеку і жив би с тяжким серцем, вбиваючи людей.  Справжнє  життя – таке, яке воно є насправді, теж швидко було  б забуто, а його прояви були б затьмарені наслідками війни. Весь час Корній згадув б  про те, що мучить його совість, а саме: розстріл комуніста Матвія Киянчука, у якому він, напевно, брав участь. Цей спогад руйнував би головного героя душу, поки не зламав би раз і назавжди. А що сталося би з ним далі — невідомо.