Мотря розумна, вродлива і чепурна жінка. А за характером вона «...трохи бриклива, і в неї й серце з перцем». Вона любила працю. «Діло ніби горіло в Мотриних руках». Ставши невісткою, вона довгий час змовчувала свекрусі на її докори. І лише тоді, як відчула себе наймичкою, а не господинею, її терпець увірвався: «Я на батька не кричала ніколи, а в вас мусиш кричать, коли робиш на всю сім'ю сама». Захищаючи себе, Мотря поступово втрачає почуття міри, і згодом стає сварливою і жорстокою людиною, яка в сімейних суперечках не зупиняється ні перед чим.
Мотря не виходила в його з думки, неначе стояла тут на току недалечке од його, під зеленою яблунею, і дивилась на його своїми темними маленькими, як терен, очима. Він неначе бачив, як пашіло її лице з рум'янцем на всю щоку, як біліли її дрібні зуби між тонкими червоними губами. Карпо задумався, сперся на заступ і не зводив очей з того місця під яблунею, де він ніби вгледів свою гарячу мрію в червоних кісниках на голові, в червоному намисті з дукачем. 

Кайдаш: "господи милостивий тамилосердний !покарала й мене свята неділя ,і свята пятниця.Тепер хоч сядь  таплач!"-віра в бога й мораль.."оце ,куме,так натопився,що аж спина болить"-був працовитий
Кайдашиха  :"чом ті, лавріне.не сказав,що в моїх сватів є маленькі діти?отой сякий же ти! я була б вам діточки,привезла гостин,ця.В мене ж є й горішки,є мед і мак,була б спекла маківників.Ото.боже мій"-це показує,що Кайдаших любить дітей