Літо цього року нічого не обіцяло гарного: дощ не припинявся уже другий місяць, ледве затихаючи на декілька годин удень. Бридко було на вулиці, холодно, незатишно, брудно. А вдома одному нудно. Друзі роз'їхалися, батьки на роботі.

Зненацька мамі запропонували для мене «роботу». Тобто треба було купити путівку й у той же час ніби працювати за цією путівкою в одному невеликому чи то зоопарку, чи то заповіднику Криму. Я поїхав туди з трьома хлопчиками, які трохи старші за мене. І як же мені повезло!

По-перше, дощів там майже не було, а мені здавалося, що водою залило всю сушу. По-друге, робота наша полягала в тому, що нам треба було годувати звірів, які жили у відгородженій ділянці лісу, і за графіком чергувати на визначеній території, щоб наших вихованців ніхто не кривдив — ні інші тварини, ні місцеві хулігани. Звичайно, ми не дорослі, не сторожі, але там так усе організовано, що у разі потреби завжди можна швидко покликати на допомогу старших. Дуже цікаво було спостерігати за білками, зайцями, павичами, лебедями, там багато хто з них майже ручні.

Під час свого відпочинку від роботи ми купалися в морі з кимось із дорослих. Одне псувало враження: нудотне чергування на кухні. А чергувань було багато, тому що таких вільних «робітників», як ми, — мало, от ми ледве встигали міняти один одного. Але й до цього звикли. Зате на морі побував, у гори ми теж ходили, кизилу наїлися, там його скільки хочеш! І дуже багато довідався про тварин такого, про що дотепер не чув і не читав. Літом залишився задоволений.