Коли хочуть щось добре сказати про народ, то розповідають про його землі, горах, лісах і річках. Згадують, яких великих людей дала ця земля світові. Творчість Ліни Костенко - приклад шляхетного служіння поезії і народу. Вона пише про стривоженої душі людини, зображує її боротьбу і пориви до щастя крізь безпросвітні хмари й безнадійно покалічене життя. Від вірша до вірша, як по сходинках, піднімається все вище і вище поетична краса і велич поетеси, в якій розкривається історія, героїка, минуле і сучасне нашої України.
Все це з найбільшим блиском втілилося у віршованому романі «Маруся Чурай». Про цю дівчину створені легенди та перекази, написані нариси, художні твори. До осмислення феномену її життя і творчості зверталися Г. Квітка-Основ'яненко, М. Старицький, В. Самійленко, С. Руданський, але про цю фігуру історія не залишила нам жодного свідчення. Інша справа - легенда! Вона і стала сюжетною основою роману Ліни Костенко. Але поетеса по-новому осмислює його. Маруся Чурай - не просто красива дівчина з її природним бажанням любити, бути щасливою в сімейному житті. Вона успадкувала від своїх батьків благородство, душевну красу, співучий мамин голос.

ДРУГОВО НЕ НАШЁЛ!!!