Поет переконаний в тому, що тюрма (тоталітаризм) загине.

На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв'язнями кілька разів оголошував голодування.

28 серпня 1985 р. Стуса відправили в карцер за те, що, читаючи книгу в камері, сперся ліктем на нари. На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування «до кінця».

Помер в ніч з 3 на 4 вересня 1985 p., можливо, від переохолодження.

Рідкісна, унікальна неподільність поезії і долі. Поет залишався вірним собі до кінця! Та навіть у найтяжчі хвилини життя Василь Стус твердо вірив, що вернеться до народу своїм словом і буде почутим.

Поховано на цвинтарі в селі Копальному, могила № 9.

У листопаді 1989 р. Василя Стуса разом із побратимами Юрієм Литвином і Олексою Тихим, що також загинули в таборі ВС-389/36 селища Кучино, перепоховали в Києві на Байковому кладовищі.