Я дуже люблю своїх батьків за те, що вони подарували мені життя, виховали в теплоті і турботі, допомогли стати на ноги, навчили і підтримали. Я дуже поважаю їх і маю наміри віддячити своєму татусю і ненці, коли вони вже потребуватимуть моєї допомоги. Я ніколи не зможу переоцінити їх роль усвоєму житті, тому що вони віддали все найкраще, що мали - час, любов, доброту, свою радість - мені. Під їх пильним наглядом я навчився не допускати багатьох помилок і дійсно прислухатись до порад близьких. Батьки ніби янголи охоронці вкривають мене від всіх незгод і негараздів, завжди знаходять, як розрадити в хвилини смутку і як розділити зі мною мої радощі, успіхі і досягнення. Я ніколи не забуду рідної святині батька й ненькі і буду мати за найвищу нагороду віддячити їм за всеⒶ. 

Перш за все,я дякую своїм батькам за те, що вони подарували мені життя, можливість знайти себе в цьому світі і відчути себе потрібним і коханим! Батьки-це фундамент кожної людини, бо саме з батьків починається нове життя, нова історія! Не важливо чи був ти спочатку довгоочікуваним, запланованим або несподіванкою, головне те, що вони взяли на себе таку відповідальність і дали тобі можливість жити, дихати, радіти життю! Мені дуже шкода тих нещасних дітей, від яких відмовилися і залишили в Дітячих  будинках. Це не вина дітей а дурість, безрозсудність, безжалісність і безвідповідальність батьків. А адже вони просто не заслуговують цих дітей! Але я вдячний насамперед Богу за його безцінний дар, Батьків! І не просто батьків, а чудових батьків, які роблять для мене все, що в їхніх силах і навіть більше.