Сам вечірньої години
Заховався в кущ малини.
Та на дуду голосну
Грає пісню чарівну.
(Соловей)

В лісі на зеленій гілці
Ніби грав хтось на сопілці.
Підійшов поближче я
І побачив…
(Солов’я)

   І соловейко не співає, коли їсти не має. У кожного солов'я пісня своя.

І соловейко не співає, коли їсти не має. У кожного солов'я пісня своя. Не потрібна солов'ю золота клітка, краща йому зеленая вітка. Не прилетів соловей, нехай же іволга за нього править. Прирівняв солов'я до зозулі. При соловію і горобець співак. Соловей співає, поки голос має. Соловейко щебече, а баба й собі пробує. Соловей тоді починає співати, як нап'ється води з березового листя. Хоч соловейко маленький, та його пісні удаленькі.

    Він навесні співає гарно,
Дзвінко, весело, грайливо!
Вгадай-ка мерщій,
Що за пташка? ...
Соловей
    Хто без нот і без сопілки
Краще всіх виводить трелі,
Голосисті, ніжніше?
Хто це це? ...
Соловей