Тема: невільне становище рідного народу

Ідея:засудження байдужості людей до горя своєї Батьківщини.

Жанр: ліро-епічний вірш

Художні засоби:

епітети:силу невблаганну,братів  рідних,земля обітована,золотоверхім місті

метафори:сліпої долі,заграло та й ущухло Червоне море,безрадісна пустиня,отара безпричальна

порівняння:І ти колись боролась, мов Ізраїль, Україно моя!,...народами, що, мов леви в пустині,рикали...,народи розбіглися, немов шакали ниці,вихід із Єгипту,немов потоп,вдень ішов, мов туча грізно-біла

символи:  дух часу, червоне море, фараон,  заповіт новий

звертання: ненависна чужинко

риторичні запитання:Чи довго ще, о господи, чи довго ми будемо блукати і шукати рідного краю на своїй землі?Коли скінчиться той полон великий,що нас зайняв в землі обітованій?І доки рідний край Єгиптом буде?Коли загине новий Вавілон?