Дмитрик ніяк не міг дочекатися видання книги, і тому сів на Воза і вирушив до Львова. Усе таки нічне місто - дуже гарно. І всі будинки такі старовинні, де ж письменників дім? Нарешті знайшов...

         Підходить до дверей, штовхнув - а вони й відчинилися. Усюди по підлозі розкидані списані клапті паперу та калюжі чорнила. Щось Дмитрикові підказало - треба йти нагору, аж до горища. Як не дивно, важкі дубові двері теж виявилися незамкнутими. Заходить Дмитрик - а там отаман Сірко! Якось воно слово за словом - та й розмова зав'язалася. А на згадку Дмитрик отримав перший проимірник книги.

          І ось уже він повертається додому. Страшенно хочеться спати... Але все ж завтра побіжить до приятеля - переказувати пригоду і показувати книгу. Якщо той, звісно, повірить.