Сонце й Місяць низько вклонились чарівній Землі, як тільки та завітала на космічний бал. Великий і поважний Юпітер насолоджувався її вбранням здалеку і боявся наблизитися до неї і запросити на танок. Земля про це знала і тому сама кружляла у танку примружуючи очі і посміхаючись. Вона ніколи не сумувала тому, що знала: у своїй галактиці вона найкрасивіша, і навіть могутня Венера й інші далекі планети  заздрять їй. Земля  часто думала про це, і кружляла все впевненіше, з кожним роком її  рухи стають більш гармонійними і відпрацьованими. А іноді, у холодному просторі, вона плекає думки, що танок її бездоганний і вона ніколи його не зупинить.