Як відомо, А.Камю писав свій твір "Чума", будучи до того натхненним маловідомим романом письменника А. Нургленко "Хвороби, Розпад, Відчай.". Тому аналогічні проблеми він розлянув і у "Чумі": перш за все, це проблема плинності буття, жалюгідності плоті у порівнянні із бессмертним розумом. 
Камю, як представник гессенської школи екзистенциалістів, не міг також не затронути проблему власне чуми: на його думку, данний вид хвороб був найбільш розповсюджений і викликав найбільшу похвалу в Нургленко.