Все більше на землі поетів, 
вірніше – 
тих, що вміють римувати. 
У джунґлях слів поставили тенета, 
але схопити здобич ранувато. 
Зайці, папуги, гнізда горобині… 
Великий щебет, писк і цвірінчання – 
таке, 
що часом хочеться людині 
поезію шукати у мовчанні. 
Хай метушиться дріб'язок строкатий, 
міняє шерсть залежно від погоди… 
Поете, 
вмій шукати і чекати! 
Найкращий вірш ще ходить на свободі. 
 

Уже не модно

Любить, увы, уже не модно, 

Кричать от счастья дико нам, 

Дарить цветы теперь так сложно, 

Легко грубить, смешать все в грязь. 

Звонить, писать – нельзя, ненужно, 

Просить прощенье то зачем. 

Ты плачешь? Это же не модно! 

Зачем то слабость видеть нам? 

Лишь стало модно быть жестоким, 

Без чувств произносить: «Люблю», 

Быть гордым и без мер надменным: 

«Ты упадешь – я обойду…»