Окрасою збірки "З вершин і низин" стали цикли сонетів ("Вільні сонети", "Тюремні сонети"), які
приваблюють читача не тільки своєю класичною витонченою формою, а й високими ідеями добра й краси як вічних
світлих категорій буття людини. Показовим у цьому плані є сонет "Сикстинська мадонна"(1881). Цей твір з'явився
під враженням від споглядання геніальної картини Рафаеля "Сикстинська Мадонна". у сонеті звучить віра в непереможну
силу високого мистецтва й владу його шедеврів над душами людей. Франко продовжує Шевченкову традицію возвеличення
жінки-матері, він теж бачить її з немовлям на руках. Цією красою й ніжністю поет просто заворожений.
Цей стан передано в сонеті за допомогою риторичних запитань, звертань і окликів.