Згасло веселе барвисте літо, і осінь стала  господаркою у лісах, полях, на річках і ставках. Уранці вже незвично холодно, а вдень ще, наче на згадку про літо, сонечко весело пригріває. У всьому відчувається прохолодний подих осені.
 Сіре небо все частіше вкривають низькі та важкі хмари — сіється дрібний надокучливий дощик.Дерева скинули своє вбрання.  Старий дуб  рипить на галявині, наче замислився перед тривалим зимовим сном.  А біля вкритого мохом  пенька вишикувались у рядок рівненькі та стрункі опеньки. Пожовкла трава припала до самої землі.
 Усе це і є ознаками найпрекраснішої пори року, оспіваної у піснях  та написаних у віршах.За це я й люблю цю незабутню,прекрасну ,золоту  пору року осінь !