Мело, крутило по землі, 
Що було сили. 
Свіча горіла на столі, 
Свіча горіла. 

Немов безжурний рій комах, 
Так сніг лапатий 
Летів знадвору попід дах, 
Просився в хату. 

Завія креслила на склі 
Круги та стріли. 
Свіча горіла на столі, 
Свіча горіла. 

Наверх у зблисках вогняних 
Злітали тіні. 
Сплетіння рук, сплетіння ніг, 
Шляхів сплетіння. 

Додолу впали — чути тріск — 
Два черевички. 
Слізьми на сукню капав віск — 
Плакала свічка. 

І все губилося в імлі 
Холодній, білій. 
Свіча горіла на столі, 
Свіча горіла. 

Війнуло з покутя — й вогонь, 
Здійнявши крила, 
Жар від розпечених долонь 
Живив щосили. 

Хурделі люті були й злі, 
Яке їм діло, 
Що десь на нашому столі 
Свіча горіла.