1) Звичаї і традиції — це правила поведінки, що склалися історич­но й закріпилися у суспільстві внаслідок багаторазового вико­ристання (звичай - свято останнього дзвоника; традиція - зустрічати гостей хлібом-сіллю);

2) релігійні норми — це правила, що відображають ставлення до Бога, регулюють порядок відправлення релігійних обрядів;

3) корпоративні норми — це норми, що встановлюють і забез­печують об'єднання громадян (наприклад, норми Статуту гімназії);

4) норми моралі — це правила, що регулюють поведінку людей з точки зору поглядів суспільства про добро і зло, справедливість, совість, честь, гідність, дотримання яких забезпечуєть­ся силою громадської думки;

5) норми права — це загальнообов'язкові правила поведінки,
які встановлює та охороняє держава (наприклад,  закони, укази...);

6) соціальні норми — правила загального характеру, що регулю­ють їх забезпечують різноманітні засоби впливу (види соціальних
норм перераховані вище).

Правила,  які регулюють відносини між людьми у певній сфері життя (сім’ї, під час навчання, на роботі), називаються галузями права.

Конкретні загальнообов’язкові правила – це норми права.

Відносини між людьми, що регулюються цими нормами та законами, називаються правовідносинами. Учасники правових відносин в юридичній літературі  називають суб’єктами правовідносин.

Суб’єкти правовідносин – це окремі люди, підприємства, установи, організації і вся держава в цілому, які відповідно до норм права виступають носіями суб’єктивних юридичних прав та обов’язків. Об’єкти правових відносин – це конкретні речі та види власності, з приводу володіння якими суб’єкти вступають у правові відносини між особою.