Рік написання: 1917.

Жанр: ліричний вірш.

Вид лірики: громадянська.

Тема: лебідь втратив надію розбудити птахів – "вдарився об камінь, зранив собі груди, крила поломав".

Ідея: возвеличення того, що сонце зійшло і зграя все-таки прокинулась, піднялась у небо і полетіла у щасливий край, а також засудження того, що лебедя, який хотів розбудити птахів, ніхто в небі не згадав.

Римування: перехресне.

Віршовий розмір: п'ятистопний хорей із пірихієм.

Художні засоби: епітети ("вічна ніч", "пісня лебедина", "озера сині", "золоті краї"...); порівняння ("і летіла легко, наче біла хмара"); метафори ("ніч чорніла", "громи заграли", "сходив кров'ю своїх ран", "вирвалося сонне"...); символи (білий лебідь – символ боротьби за краще майбутнє; лебедина зграя – спільнота, що не дослухається до закликів; гниле повітря, гнила вода – символ несправедливого суспільства).