Тече вода в синє море,

Та не витікає,

Шука козак свою долю,

А долі немає.

Пішов козак світ за очі;

Грає синє море,

Грає серце козацькеє,

А думка говорить:

«Куди ти йдеш, не спитавшись?

На кого покинув

Батька, неньку старенькую,

Молоду дівчину?

На чужині не ті люде —

Тяжко з ними жити!

Ні з ким буде поплакати,

Ні поговорити».

Сидить козак на тім боці,

Грає синє море.

Думав, доля зустрінеться —

Спіткалося горе.

А журавлі летять собі

Додому ключами.

Плаче козак — шляхи биті

Заросли тернами.

Тема:  зображення суму, туги козака за рідним краєм, батьком та ненькою старою, молодою дівчиною під час перебування далеко на чужині.

Основна думка: наймилішим для кожної людини є те місце, де вона народилася та живе.

Ідея: співчуття козаку, який повсякчас сумує за милою країною

Художді засоби: епітети: синє море, серце козацьке,  неньку  старенькую, молоду  дівчину, шляхи  биті

Метафори: грає море, грає серце, думка говорить, спіткалося горе;

Риторичні запитання: «Куди ти йдеш, не спитавшись?», «На кого покинув?»