Айвенго — відважний, безстрашний воїн. Я цілком згодна з Ровеною, яка, нагороджуючи Айвенго, мовила: «Ніколи ще вінець лицарства не увінчував гіднішого чола!» Сакс за походженням, Айвенго вступає до війська короля Річарда Левине Серце. В далеких краях розноситься слава про відвагу, бойову вправність, мужність Айвенго. Ніколи Айвенго не зраджує свого короля, свою кохану, своїх друзів. Одна з найпривабливіших чеснот лицаря Айвенго — вірність. Вступивши до війська Річарда, він залишався відданим своєму королю й у часи, важкі для того. Вірність Вілфреда своїй коханій позбавляє його і спадку, й батьківської прихильності, робить вигнанцем. Але Айвенго — справжній лицар, а справжній лицар не може стати зрадником.   Айвенго прагне перемоги, але перемоги гідної, здобутої в чеснім бою. І завдяки своїй мужності та вправності, майстерності та Айвенго завжди перемагає.   Він уміє бути вдячним і ризикує життям заради іновірки Ребеки, яка вилікувала його після турніру. Здається, шляхетне походження Айвенго дозво­ляло йому бути пихатим. Але здатність до співчуття бути вдячним примушує його, ще слабкого, мчати на двобій за життя єврейки.   Славетний лицар Айвенго, гадаю, назавжди залишиться одним з моїх улюблених літературних героїв. Він вчить нас благородства, мужності й справжнього лицарства.