Жив-був Моховик. І жив він у чарівному лісі. Був у нього приятель гриб Опеньок.
Якось вирішили вони піти з непролазного лісу. І вирушили у подорож. Звідки не візьмись з`явився їм по дорозі чудовий метелик і почав кружляти над ними, а потім раптово зник. Друзі вирішили наздогнати його і побігли назустріч сонячному променю, куди як їм примарилось полетів метелик. Так вони потрапили на сонячну галявину.
- А ось наш знайомий! – зрадів Маховик, побачивши метелика.
- Ага, ось ще один, другий, третій… - здивовано рахував Опеньок.
Приятелі ніколи не бачили стільки метеликів одразу. Їх було, мабуть більше ста. Вони стояли задерши свої шляпки догори, дивуються цим видовищем. 
Вони і не помітили як раптом на галявину вийшов величезний ведмідь. Він збирав ягоди і гриби. Першим його помітив Опеньок і дуже злякався. Він ніколи не бачив такого великого звіра, але йому багато розповідали про нього його старші брати, яких було чимало.
- Треба тікати – шепотів опеньок на вухо Моховику. Але наш герой розривши рота зацікавлено роздивлявся звіра. Він ніколи не бачив такого і не розумів, що той може бути небезпечним.
Метелик помітив, що його знайомі в небезпеці і вирішив їм допомогти.
- Біжіть за мною, я покажу вам безпечне місце. То було глибоке дупло. А коли ведмідь пішов геть, приятелі без перешкод повернулись додому.