Шановний Дон Кіхот! 
Нарешті я прочитала один з найцікавіших в світі літературних творів - роман М. Сервантеса «Премудрий гідальго Дон Кіхот Ламанский» . Мене вразив твій образ - образ головного героя роману. 
Збіднілий ідальго з Ламанов, начитавшись романів, уявив себе доблесним лицарем, назвав себе Дон Кіхотом, а свого кконя- благородним іменем Россінант, обрав дамою серця просту дівчину з сусіднього села Альдонсу Лоренса, придумавши їй милозвучне ім'я Дульсінея Тобосская. І як доблесний лицарю, ти «приладнав на голові свого латаній шолом, надівши на руку щит, схопив списа» та й «поїхав блукати світами кінно та збройно» , «боротися зі всілякого роду несправедливістю» . 
На перший погляд, ти здаєшся диваком, прагнеш знищувати несправедливість у світі, але майже всі твої справи, всупереч добрим намірам, обертаються проти тебе або проти тих людей, яких ти захищаєш. Перша ж подорож новоспеченого лицаря закінчилося тим, що його побили. Каторжники, яких звільнив благородний ідальго, опинившись на волі, побили тебе каміннями і обібрали. І ти, Дон Кіхот, не переймаєшся через те, що в тебе забрали речі, - журишся, «що люди, яким стільки добра зробив, такого накоїли лиха» . У тебе добре серце, та ти завжди залишається вірним своїм ідеалам. 
Дон Кіхот не може навіть уявити собі, що хтось може не дотримуватися свого слова. Ти - лицар сумного образу, прагнеш зробити життя кращим, фантазуєш, навколишній світ бачиш крізь призму поезії. Мені дуже симпатичний твій образ доблесного лицаря, Дон Кіхот. Якщо б не було в світі таких людей, наше життя було б набагато біднішими. Поза сумнівом ти і Санчо Панса викликаєте щиру симпатію. Твій образ почав символізувати прояв кращих і благородних намірів при повному відриві від дійсності. Саме ти затвердив новий термін «донкіхотство» , який має реальне значення і прояв цього явища в реальному житті. 
Людям слід час від часу замислюватися про те, чи немає розбіжностей між їх бажаннями і можливостями, між реальним та ідеальним. 
Тому популярність роману переживає століття.