Рідна мати моя, ти ночей не доспала, 
Ти водила мене у поля край села, 
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, 
І рушник вишиваний на щастя дала. 
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, 
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала. 
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, 
І зелені луги, й солов'їні гаї, 
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, 
І засмучені очі хороші твої. 
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, 
І засмучені очі хороші, блакитні твої. 
Я візьму той рушник, простелю, наче долю, 
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров. 
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю: 
І дитинство, й розлука, і вірна любов. 
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю: 
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов. )))