Дисидентський рух виник з багатьох причин і передумов:
- поліпшення внутрішньо-політичного клімату за часів відлиги;
- антикомуністичні виступи в країнах східної європи ( Угорщина, Польща, Чехословаччина тощо) ;
- Монопольна влада партійно-радянської бюрократичної верхівки;
- Постійні утиски та обмеження національного та культурно-духовного життя;
- Політика реформування.
Є три етапи розвитку дисидентського руху :
І єтап: середина 1950-х - 1968. Зародження дисидентського руху, його ідеологічне та організаційне оформлення.
ІІ етап 1968-1976 Піднесення дисидентського руху і тимчасовий вихід із підпілля
ІІІ етап сер. 1980х - до поч. 1990х діяльність дисидентів активізуються створюються умови для національно-державного відродження.
Дисидентський рух став одним із яскравих подій в українському суспільстві. До дисидентів входили кращі із найкращих це Л. Лук'яненко, Ю. Литвин, О. Тихий, В.Мороз, А. Горська, Л. Костенко, а також частина робітників, деякі релігійні діячі та частина студентської молоді.
Дисидентський рух мав мету:
- демократизація суспільно-політичного життя;
- вільний розвиток української мови, культури, звичаїв
- забезпечення прав людини
- досягнення незалежності.