І ось розпочався бій. «Вперед, сини Еллади,— закликали афіняни,— за могили прадідів, за олтарі рідних богів»! Сильний вітер, що гнав хвилі в протоку, не заважав невеликим грецьким кораблям, які глибоко сиділи у воді, а високопалубні перські судна дуже накренялись. Грецькі судна, користуючись цим, таранили їх. Перси не могли маневрувати у вузькій протоці, не могли ввести в бій усі свої судна, які безладно товпились, не додержуючи єдиного плану. Тим часом греки топили корабель за кораблем. Розгубленість у стані персів вплинула на іонійців: багато з них зважили на заклики Фемістокла і бились лише про людське око. А перські кораблі все гинули й гинули. Більшість персів, які не вміли плавати, потонули в морі. Тих, хто встиг допливти до берега, добивав Арістід із загонами піхоти. Нарешті, перси почали втікати. По дорозі їх чекали в засідці жителі Егіни і топили ті кораблі, що уціліли. Втрати персів були величезні. І кращі воїни, і командири загинули в бою; флот був розгромлений. За словами поета Сі-моніда, який прославляв у віршах грецьких воїнів, елліни здобули най-блискучішу з усіх перемог, що до того були на світі.