1)Ки́ївська Русь (Русь; стцерк.-слов. Роусь) — середньовічна держава на території Східної Європи з центром уКиєві. Існувала з кінця IX до середини XIII століть і являла собою об'єднання руських князівств під владою династії Рюриковичів. У часи найбільшої могутності простягалася від Балтійського моря на півночі до Чорного моря на півдні, і від верхів'їв Вісли на заході до Таманського півострова на сході.

Історичним ядром Русі стало Середнє Подніпров'я, де традиції політичного розвитку сягали ще скіфських часів. Провідну роль у становленні держави русів відіграло Полянське князівство з центром у Києві[5].Київська Русь заклала традиції незалежної державності на території України, в цей час українська народність отримала могутній стимул для свого подальшого розвитку. Український історик Михайло Грушевський стверджував:«Київська Русь є першою формою української державності».[6] Її створення прискорило економічний, політичний і культурний розвиток східних слов'ян та зробила їх рівноправними учасниками політичного життя Європи та Близького Сходу[7].

2)Ки́евская Ру́сь, также Древнеру́сское госуда́рство (др.-рус. ,ст.-слав. Русь, Русьская земля, греч. Ῥωσία[1], лат. Russia,Ruthenia, Ruscia, Ruzzia[2], исл. Garðar, Garðaríki[3]) —средневековое государство в Восточной Европе, возникшее вIX веке в результате объединения восточнославянских племёнпод властью князей династии Рюриковичей. В периоднаивысшего расцвета Киевская Русь занимала территорию отТаманского полуострова на юге, Днестра и верховьев Вислына западе до верховьев Северной Двины на севере. К середине XII века вступила в состояние политическойраздробленности (в советской марксистской историографии — феодальная раздробленность) и фактическираспалась на полтора десятка отдельных русских княжеств, управляемых разными ветвями Рюриковичей.Вплоть до монгольского нашествия (1237—1240) Киев формально продолжал считаться главным столом Руси, а Киевское княжество оставалось в коллективном владении русских князей.

882 рік н.е. заснування К.Р.