У другій половині XII ст. англійський престол обіймав Генріх II Плантагенет (1154—1189). Генріх був талановитим правителем, мав пудову пам’ять і володів шістьма мовами, утім, не знав англійської.

Водночас був невибагливим, нехтував зручностями та виявляв неабияку енергію і працьовитість. Завдяки вдалому одруженню, мав великі земельні володіння не тільки в Англії, а й у Франції.

Для зміцнення влади Генріх збільшив повноваження шерифів — відданих королю управителів графств, і запровадив важливі реформи. Військова — полягала в частковому або навіть повному звільненні феодалів від військової служби. Натомість із них утримували спеціальний податок — "щитові гроші", на які король наймав армію, підпорядковану тільки йому. Унаслідок цієї реформи, залежність короля від феодалів значно зменшувалась.

Суть судової реформи полягала в тому, що кожна вільна людина могла за певну' платню перенести розгляд своєї справи із суду феодала до суду короля. Розслідування в королівському суді проводили 12 місцевих жителів, які присягали на Біблії в тому, що чесно вестимуть справу. Відтак цей суд назвали судом присяжних.

Так в Англії поступово складалося загальне право — єдині для всієї країни закони.