Перемігши Гектора, Ахілл влаштував пишні похорон Патрокла. Цілу ніч горіло поховальне багаття героя, високий курган насипали ахейці над його прахом. А тіло Гектора залишалося непохованим. Не подобалося це богам, - нечестиво повівся Ахілл з переможеним ворогом. І ось відправив Зевс Фетиду до сина передати волю безсмертних, щоб віддав він тіло Гектора його батькам. Одночасно вісниця Зевса, Ірида, вирушила до Пріаму і повеліла везти Ахіллу багатий викуп. Сам Гермес проводив Пріама в грецький табір, зробивши його невидимим для греків. Увійшов Пріам до намету Ахілла, впав перед ним на коліна і благав: "О, великий Ахілл! Згадай свого батька, такого ж старця, як і я! Може бути, і його місто обложили зараз вороги, і нікому його захистити. Я ж втратив майже всіх своїх синів, ось і Гектор убитий твоєю рукою! Зглянься наді мною! Я і так убитий і принижений, адже немає муки горше, ніж цілувати руки вбивці моїх дітей! "

Згадав тут Ахілл про батька, подумав, що й самому незабаром судилося загинути. Гірко заплакав Ахілл, і плакали вони вдвох, кожен про своє горе.

А потім наказав Ахілл обмити тіло Гектора і одягнути його в дорогоцінний одяг. Обіцяв він Пріаму, що не будуть греки відновлювати битви стільки часу, скільки необхідно троянцям для похорону свого найбільшого героя, і відпустив троянського царя з миром. Голосно ридали троянці, коли Пріам з тілом свого сина на колісниці в'їхав в міські ворота. Плакали всі, навіть сама 
Єлена! Ніхто не любив її в Трої, тільки від Гектора не чула вона жодного злого слова, і ось загинув єдиний її друг. Поховали троянці свого могутнього захисника, і стало ясно, що дні великого міста полічені.