Фронт вимагав постійного мобілізації. У таких умовах жінки працювали на заводах і полях замість мільйонів чоловіків. Навчилися освоювати нові професії: слюсар, токар, монтажник, будівельник... Здобували інженерну освіту. Це все розширювало іх світогляд. Навіть жінки із багатих прошаркіх населення працювали у госпіталях. Збирали гроші, одяг, їжу для армії. Жінка повина була забезпечувати своїх дітей їжею, в тиду її часто не вистачало. Вона була змушена тяжко працювати на виробництві, а потім вистояти довгу чергу в магазині або пункті де отоварювали продовольчі картки. Потім тяжким ударом ставали погані вісті з фронту. Чоловікам калікам за участь у війні виплачували маленьку пенсію. Ще тяжче було вдовам які залишалися самі.
Все це підштофхнуло жінок до протестів. У багатьох країнах в повоєнні роки жінки добилися рівноправ’я з чоловіками (наприклад: права на рівну платню, права на розлучення і рівноправний шлюб).
Жінка із домогосподині, матері, виховательниці дітей перетвориласяв годувальницю сім’ї, працівницю відповідальну на своего майбутнє, майбутнє дітей, нерідко чоловіка.