Міжусобиці не зупинялись, бо:
- кожен "князьок" бажав отримати більше землі від іншого "князька";
- князі мали свої збройні загони, інколи більші від стольного граду, що дозволяло їм не рахуватись зі столицею;
- відсутність харизматичних осіб, котрі могли б мати контроль над князями.
А характерно для міжусобиць братовбивство, підступність, відсутність моралі у князів тощо.

После смерти Ярослава Мудрого,который рассадил своих сыновей в разных городах,между ними возникла борьба за власть в Киеве-главный политический,экономический центр,несмотря на то,что престол должен занять старший сын. Только в 1097 г,в Любече решили примириться и княжить только в своих землях,но это длилось не долго.