Деякі люди, що не спілкуються повсякденно хоч би із свійськими тваринами — кішками, собаками, шпаками, папугами — дивляться на мешканців лісу, степу, джунглів якось однобічно. То вони носії однієї-єдиної риси, як у дитячій казці: Лисиця — хитра, Вовк — злий, Заєць — полохливий. То вони просто якісь суб'єкти з обмеженими функціями: їсти, пити, спати, добувати їжу, що перетворюються незабаром на м'ясо, сало, молоко або несуть у собі небезпеку у вигляді зубів, кігтів, рикання.
Людина, що знає радість піклування про кішку, собаку, що розуміє птаха, бачить світ різнобарвним, багатограннішим. Тому без усяких умов такі читачі входять у світ героїв Ернеста Сетона-Томпсона та Джека Лондона і бачать не просто правдиві історії мандрівників, дослідників тварин, а передусім — характери.