Ті, в яких розкриваються поетичний світогляд народу, його міфологічні уявлення, розуміння природи. Сюди відносять найдавнішу групу балад про метаморфозу людини, основа якої — перетворення людини на рослину чи тварину. У цих баладах поступово сформувались поетичні символи, наприклад, калина — дівоча краса, вода — кров, береза — чистота, роса — сльози, тополя — печаль та сум.
соціально-побутові балади, у яких змальовуються взаємостосунки між батьками та дітьми, братами та сестрами, розкриваються почуття кохання й ненависті, образи й ревнощів. У новіших баладах загострюються морально-етичні проблеми. У багатьох соціально-побутових баладах зникає елемент фантастики, а присутній нахил до реалізму. Сюжети багатьох таких балад стали основою для творів М. Костомарова, Л. Боровиковського, Т. Шевченка, М. Старицького тощо.
історичні балади, які є основою пісенної поезії. Провідна тема: любов до Батьківщини, народні ідеали честі та геройства. Є багато елементів подібності до історичної пісні, але є і відмінності, наприклад, історична пісня відтворює конкретну історичну подію чи особу, а балада дає узагальнення. Найбільше в цій групі балад про боротьбу проти турків і татар.