Ми звикли, що доброта частіше виражається вчинками. Є деякі люди, які роблять багато хороших справ, але вкрай скупі на добрі слова. Такому скажеш «спасибі», а він тобі буркне у відповідь щось нерозбірливе. А добре слово, як відомо, і кішці приємно. А інший солодко говорить, який він добрий, а доброти-то від нього ніхто ніколи не бачив.

Що є доброта? Чи можемо ми сказати, що ми по-справжньому добрі? Як часто ми повинні робити добрі вчинки, щоб вважатися добрими? Раз на тиждень або щодня? Добрі ми, якщо ми годуємо птахів взимку тільки тоді, коли про це нам нагадують в газетах, і збираємо книги в дитячий будинок, коли на стіні висить оголошення? Думаю, нам варто частіше замислюватися і піклуватися про інших. Так, несучи їм добро, ми самі стаємо щасливішими.

-         Доброта обов’язково повертається тому, хто її робить і має багато переваг:

-         Доброта забезпечує відкритість – по відношенню до людей, подій і життя в цілому.

-         Доброта дає пильність – для того, щоб помічати найкраще і відмітати найгірше.

-         Доброта дає сили – для перетворення світу на краще.

-         Доброта дає можливості – участі та допомоги оточуючим людям.

-         Доброта дає можливості – ставати краще самому і допомагати стати краще оточуючим людям.

-         Доброта дає впевненість – у собі і в завтрашньому дні.



Добрі справи людей високо оцінювалися в усі часи. Коли ми говоримо про добрі справи, згадується діяльність тих безсрібників, які їхали за тридев’ять земель рятувати людей від хвороб, вчити дітей, допомагати жертвам катастроф. Добрі справи – це і благодійність багатих людей, які на свої гроші будували гімназії та школи, відкривали і містили безкоштовні лікарні та будинки для старих, матеріально підтримували таланти і допомагали отримати освіту бідним молодим людям. Але якщо кожен з нас буде відкладати добрі справи до виникнення критичних життєвих ситуацій або до моменту, коли він нагромадив великий капітал, то можна й спізнитися.