Специфіка індійської культури почала формуватися ще в 4 тис. до н. е. Завдяки розкопкам у басейні ріки Інд виявилося існування в ті часи високорозвиненої культури міського типу, що за рівнем відповідала культурам Месопотамії та Стародавнього Єгипту. Це так звана індська цивілізація, яка ще відома за назвами двох відкритих поселень – Мохеджо-Даро й Хараппі. Для хараппської культури був характерний високий рівень місцевого способу життя з досконалою для тих часів технологією обробки металів, каменю, кераміки, використання транспортних засобів, розвиненою торгівлею.Найбільш вражаючим культурним досягненням була досконала система водопроводу та каналізації, якої не мала жодна інша давня культура, навіть римська. Причини зникнення індської цивілізації на початку II тис. до н. е. залишаються не з’ясованими (можливо, це природні катаклізми або набіги завойовників).З середини II тис. до н. е. в Індостані почали розселятися арійські племена (індоарії) і почався довгий процес виникнення культурної специфіки нової єдності. У результаті виникла власне індійська культура. Збереглися священні книги народів стародавньої Індії – Веди. Це збірники (самхіти) давніх релігійних творів, які включають гімни, жертовні формули, заклинання. Найбільш давня їх частина має назву "Рігведа" ("Веда гімнів").